у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян)
№ 6-рп від 09.07.2007
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Домбровського Івана Петровича – головуючий,
Бринцева Василя Дмитровича,
Головіна Анатолія Сергійовича,
Джуня В’ячеслава Васильовича,
Дідківського Анатолія Олександровича,
Кампа Володимира Михайловича,
Колоса Михайла Івановича,
Лилака Дмитра Дмитровича,
Маркуш Марії Андріївни,
Мачужак Ярослави Василівни – суддя-доповідач,
Стрижака Андрія Андрійовича,
Ткачука Павла Миколайовича,
Шишкіна Віктора Івановича,
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним
поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності
Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36,
частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини
першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41,
43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону
України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня
2006 року № 489–V (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., №
7–8, ст. 66; № 18–19, ст. 269).
Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40
Закону України „Про Конституційний Суд України” стало
конституційне подання 46 народних депутатів України.
Підставою для розгляду справи згідно зі статтями 71, 82
Закону України „Про Конституційний Суд України” є наявність
спору щодо конституційності зазначених положень Закону України
„Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006
року № 489–V.
Заслухавши суддю-доповідача Мачужак Я.В. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб’єкт права на конституційне подання – 46 народних
депутатів України – звернувся до Конституційного Суду України з
клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції
України (конституційності) положень статей 29, 36, частини
другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої
статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44,
45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України „Про
Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року №
489–V з наступними змінами (далі – Закон).
Зазначеними положеннями Закону зупинено дію положень інших
законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій
окремим категоріям громадян та змінено або встановлено нові
підстави й умови їх надання.
Автори клопотання стверджують, що вказані положення Закону
обмежують конституційні права громадян на соціальний захист,
заробітну плату, встановлені законами України пільги,
компенсації і гарантії, розміри та порядок їх надання. Зупинення
Законом дії положень інших законів України щодо надання пільг,
компенсацій і гарантій, на думку народних депутатів України,
суперечить частині другій статті 8, статті 16, частині п’ятій
статті 17, частині другій статті 19, частині третій статті 22,
частинам першій, четвертій статті 43, частині першій статті 46,
статтям 48, 49, пунктам 1, 6 частини першої статті 92, частині
другій статті 95 Конституції України.
На підтвердження неконституційності положень Закону суб’єкт
права на конституційне подання наводить правові позиції
Конституційного Суду України, викладені в його рішеннях від 6
липня 1999 року № 8-рп/99 (справа щодо права на пільги), від 20
березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і
гарантій), від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про
соціальний захист військовослужбовців та працівників
правоохоронних органів), від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004
(справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і
гарантій).
2. З метою повного і всебічного розгляду порушених у
конституційному поданні питань Конституційний Суд України
дослідив і проаналізував висловлені щодо них позиції
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Першого віце-
прем’єр-міністра України, Міністра фінансів України, Міністра
оборони України, Міністра України з питань надзвичайних ситуацій
та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської
катастрофи, Міністра праці та соціальної політики України.
3. Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо
конституційності оспорюваних норм Закону, виходить з такого.
3.1. У Конституції України Україну проголошено
демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1),
визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її
права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість
діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним
обов’язком держави (стаття 3), права і свободи людини є
невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при
прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не
може бути звужений (стаття 22).
Аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України
свідчить про те, що при прийнятті законів про Державний бюджет
України систематично зупиняється дія інших законів України щодо
надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою
конституційного права громадян на соціальний захист і достатній
рівень життя кожного (статті 46, 48 Конституції України).
Зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх
дії в часі та/або за колом осіб і має здійснюватися відповідно
до вимог Конституції України. Ця юридична процедура знаходиться
в органічному зв’язку із скасуванням законів, внесенням до них
змін та доповнень. Отже, у такому випадку законом про Державний
бюджет України припиняється на певний строк правове регулювання
відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму
реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян,
що призводить до обмеження права на соціальний захист.
Систематичне зупинення законами про Державний бюджет України дії
чинних законів України щодо надання пільг, компенсацій і
гарантій фактично скасовує їх дію.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і
свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод
і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом
України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі
випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або
надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав
і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та
визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за
жодних обставин.
Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів
України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми
соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого
рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого
законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46
Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48
Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64
Конституції України право громадян на соціальний захист, інші
соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі
зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах
воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у
Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг,
компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).
3.2. Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян,
держава окремими законами України встановила певні соціальні
пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного
права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення
цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6,
частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції
України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають
додержуватися органами державної влади, місцевого
самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою
своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян
у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що
закономірно призводить до порушення принципів соціальної,
правової держави.
Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих
Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні,
соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній
хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях
Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12
Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава
зобов’язана підтримувати функціонування системи соціального
забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її
поступового посилення тощо.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав за
зверненнями суб’єктів права на конституційне подання справи і
приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про
Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг,
компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції
України (рішення Конституційного Суду України від 20 березня
2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і
гарантій), від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про
соціальний захист військовослужбовців та працівників
правоохоронних органів), від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004
(справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і
гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про
рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).
Проте, незважаючи на зазначені рішення Конституційного Суду
України, ревізія законами про Державний бюджет України пільг,
компенсацій і гарантій, яку започатковано у 1995 році, набула
системного характеру.
4. У частині другій статті 8 Конституції України
встановлено вимогу щодо законів України – усі вони приймаються
виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
До повноважень Верховної Ради України як єдиного органу
законодавчої влади в Україні належить прийняття законів (пункт 3
частини першої статті 85, стаття 91 Конституції України).
Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний
бюджет України і бюджетна система України (пункт 1 частини
другої статті 92 Конституції України). Державний бюджет України
затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1
січня по 31 грудня, а за особливих обставин – на інший період
(частина перша статті 96 Конституції України), шляхом прийняття
відповідного закону.
Питання складення, розгляду, затвердження, звіту та
контролю за використанням коштів Державного бюджету України
регламентовані положеннями статей 95, 96, 97, 98 Конституції
України та Бюджетним кодексом України (далі – Кодекс).
Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України
містяться в частині другій статті 95 Конституції України,
положення якої конкретизовано у статті 38 Кодексу.
Встановлений частиною другою статті 95 Конституції України,
частиною другою статті 38 Кодексу перелік правовідносин, які
регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.
Зі змісту наведених положень Конституції України та Кодексу
вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий
акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та
використання фінансових ресурсів, має особливий предмет
регулювання, відмінний від інших законів України – він
стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на
загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний
захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть
вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також
встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин,
що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено
і в частині третій статті 27 Кодексу.
Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є
забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів
України, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед
громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й
надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті
закону про Державний бюджет України мають бути дотримані
принципи соціальної, правової держави, верховенства права,
забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги,
компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для
забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття
48 Конституції України).
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко
визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може
скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг,
компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
5. Проаналізувавши зазначені положення Конституції України,
Кодексу, практику зупинення законом про Державний бюджет України
дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов
висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії
інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і
гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення
іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж
передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3,
частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій
статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92,
частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при
прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього
положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти
дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати
визначене іншими законами України правове регулювання суспільних
відносин.
6. На підставі дослідження матеріалів справи, аналізу
відповідних положень Конституції України, Кодексу та оспорюваних
у конституційному поданні положень Закону Конституційний Суд
України дійшов висновку, що положення статей 29, 36, абзацу
третього частини другої статті 56, частини першої статті 66,
пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46
статті 71, статей 98, 103, 111 Закону не відповідають
Конституції України (є неконституційними).
7. Суб’єкт права на конституційне подання порушує також
питання щодо неконституційності частини другої статті 62, якою
передбачено, що розміри державних соціальних гарантій на 2007
рік, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму,
встановлюються відповідними законами, Законом та нормативно-
правовими актами Кабінету Міністрів України, та статті 101
Закону, якою надано право Кабінету Міністрів України
встановлювати розміри соціальних виплат.
Аналіз конституційного подання свідчить про те, що народні
депутати України, оспорюючи положення статей 62, 101 Закону, не
навели правового обгрунтування тверджень щодо їх
неконституційності. За таких обставин конституційне провадження
у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 2
статті 45 Закону України „Про Конституційний Суд України” –
невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим
Конституцією України, Законом України „Про Конституційний Суд
України”.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 152
Конституції України, статтями 45, 51, 61, 63, 65, 70, 73, 74
Закону України „Про Конституційний Суд України”, Конституційний
Суд України
в и р і ш и в:
1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України
(є неконституційними), такі положення Закону України „Про
Державний бюджет України на 2007 рік”:
– статті 29, за якою у 2007 році виплата щорічної разової
допомоги відповідно до законів України „Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви
нацистських переслідувань” здійснюється у таких розмірах:
інвалідам I групи – 450 гривень, інвалідам II групи – 360
гривень, інвалідам III групи – 300 гривень; учасникам бойових
дій та колишнім неповнолітнім в’язням концентраційних таборів,
гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які
народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків,
- 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед
Батьківщиною, – 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам
(чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам)
померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв
нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, – 150
гривень; учасникам війни та колишнім в’язням концентраційних
таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які
були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів,
підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським
режимом у тилу ворога – 55 гривень;
– статті 36, за якою „пільги, компенсації і гарантії, на які
згідно із законами України мають право окремі категорії
працівників бюджетних установ, військовослужбовці та особи
рядового і начальницького складу, щодо знижки плати за
користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та
плати за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення,
газ, електрична та теплова енергія), безоплатний проїзд усіма
видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі) та
автомобільним транспортом загального користування у сільській
місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського
сполучення та автобусами приміських маршрутів надаються у разі,
якщо зазначені працівники мають право на податкову соціальну
пільгу. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із
грошовими доходами зазначених працівників не повинен
перевищувати величини доходу, який дає право на податкову
соціальну пільгу”;
– абзацу третього частини другої статті 56 щодо встановлення
допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного
віку, що визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового
мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та
середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну
особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для
незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового
мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих
осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
– частини першої статті 66, яким зупинено на 2007 рік дію
положень і норм, передбачених пунктом „ж” частини першої статті
77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, статтею 28
Основ законодавства України про культуру, абзацами дванадцятим і
тринадцятим частини першої, абзацом другим частини другої статті
57 Закону України „Про освіту”, та встановлено, що оплата праці
зазначених працівників здійснюється в межах бюджетних призначень
на оплату праці та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України;
– пункту 7 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії
статей 41, 43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими народженням та
похованням” щодо встановлення розміру допомоги по догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку;
– пункту 9 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини
другої статті 43 Закону України „Про загальну середню освіту”;
– пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті
6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з
урахуванням статті 111 цього Закону;
– пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію
частини п’ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України „Про
статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”,
частини третьої статей 6-1, 6-2, 6-3, 6-4 Закону України „Про
жертви нацистських переслідувань” в частині визначення розміру
виплат щорічної разової грошової допомоги;
– пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії
статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII
„Прикінцеві положення” Закону України „Про державну допомогу
сім’ям з дітьми” щодо встановлення розміру допомоги по догляду
за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
– пункту 23 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію
частини п’ятої статті 1 Закону України „Про прожитковий мінімум”
в частині збільшення прожиткового мінімуму, визначеного для
осіб, які відповідно до законодавства підлягають обов’язковому
державному соціальному страхуванню, на розмір ставки податку з
доходів фізичних осіб;
– пункту 29 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті
27 Закону України „Про реабілітацію інвалідів в Україні”;
– пункту 30 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію в
частині надання безпроцентних та пільгових позик – пунктів 21 і
29 частини першої статті 20, пунктів 1 і 7 частини першої статті
21, пунктів 5 і 12 частини першої статті 22, пункту 1 частини
першої статті 23, пункту 5 частини першої статті 36; в частині
виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до
мінімальної заробітної плати – пунктів 6 та 8 частини першої
статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого,
третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців
другого, третього, четвертого частини першої та частини другої
статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього,
четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини
третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого,
шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48
Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
– пункту 39 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті
21 Закону України „Про основні засади соціального захисту
ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”;
– пункту 41 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію
частини третьої (щодо обрахунку максимального розміру пенсії) та
двадцять сьомої (щодо розміру пенсії, що підлягає до виплати)
статті 24 Закону України „Про наукову та науково-технічну
діяльність”;
– пункту 43 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію
частини другої статті 37 Закону України „Про Центральну виборчу
комісію”;
– пункту 44 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію
частини другої статті 27 Закону України „Про Антимонопольний
комітет України”;
– пункту 45 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті
30 Закону України „Про Службу безпеки України”;
– пункту 46 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію
другого речення частини четвертої статті 44, частини четвертої
статті 47 Закону України „Про місцеві державні адміністрації”;
– статті 98, згідно з якою „у 2007 році працюючим
пенсіонерам, на яких поширюється дія Закону України „Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Митного
кодексу України, законів України „Про державну службу”, „Про
Національний банк України”, „Про дипломатичну службу”, „Про
службу в органах місцевого самоврядування”, „Про прокуратуру”,
„Про статус суддів”, „Про судову експертизу”, „Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи”, „Про державну підтримку засобів
масової інформації та соціальний захист журналістів”, „Про
наукову і науково-технічну діяльність” та Постанови Верховної
Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР „Про
затвердження Положення про помічника-консультанта народного
депутата України”, достроково призначена пенсія за віком (з
урахуванням підпункту „г” пункту 1 статті 26 Закону України „Про
зайнятість населення”, пункту „в” частини другої статті 12
Закону України „Про загальні засади подальшої експлуатації і
зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення
зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно
безпечну систему” та статті 21 Закону України „Про основні
засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян
похилого віку в Україні”) у період до досягнення пенсійного
віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії
осіб, не виплачується. Достроково призначена пенсія особам,
зазначеним в абзаці п’ятому частини дванадцятої статті 20 Закону
України „Про статус народного депутата України”, у разі коли
такі особи продовжують працювати, у період до досягнення ними
пенсійного віку не виплачується”;
– статті 103, за якою „у 2007 році пенсія за віком
відповідно до Митного кодексу України, законів України „Про
державну службу”, „Про службу в органах місцевого
самоврядування”, „Про Національний банк України”, „Про
дипломатичну службу”, „Про судову експертизу”, „Про державну
підтримку засобів масової інформації та соціальний захист
журналістів”, „Про наукову і науково-технічну діяльність”,
Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №
379/95-ВР „Про затвердження Положення про помічника-консультанта
народного депутата України” призначається лише при досягненні
пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України „Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;
– статті 111, за якою підвищення до пенсії або щомісячного
довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги,
яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону
України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам,
які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону
України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки,
встановленої для учасників війни.
2. Припинити конституційне провадження у справі щодо
відповідності Конституції України (конституційності) частини
другої статті 62, статті 101 Закону України „Про Державний
бюджет України на 2007 рік” на підставі пункту 2 статті 45
Закону України „Про Конституційний Суд України” –
невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим
Конституцією України, Законом України „Про Конституційний Суд
України”.
3. Положення статей 29, 36, абзацу третього частини другої
статті 56, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14,
23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103,
111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”,
визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення
Конституційним Судом України цього Рішення.
4. Звернути увагу Верховної Ради України, Президента
України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання
положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України,
статей 4, 27, частини другої статті 38 Бюджетного кодексу
України при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про
Державний бюджет України.
5. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має
преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при
розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли
внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані
неконституційними.
6. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскаржене.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню
у „Віснику Конституційного Суду України” та в інших офіційних
виданнях України.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ