ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ 

                           У Х В А Л А 

                            30.03.2006 
 

     Колегія суддів   Вищого   адміністративного  суду  України  в 
складі: головуючого:  Панченка  О.Н.,  суддів:  Весельської  Т.Ф., 
Костенка М.І.,  Лиски Т.О.,  Пилипчук Н.Г., при секретарі судового 
засідання: Марушевському А.А. за участю: представника Національної 
акціонерної  страхової  компанії  "Оранта" гр.  Р.,  розглянувши у 
відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною 
скаргою гр.  Д.  на рішення апеляційного суду Житомирської області 
від 10 грудня 2003 року у справі за позовом гр. Д. до Національної 
акціонерної  страхової  компанії  "Оранта",  третя  особа  -  УМВС 
України в Житомирській  області,  про  стягнення  страхової  суми, 
В С Т А Н О В И Л А: 

     В серпні  2003  року  гр.  Д.  звернувся  з  позовом  до НАСК 
"Оранта" про  стягнення  страхової  суми.  Зазначав,  що  проходив 
службу  в  органах  МВС  та  31 жовтня 2002 року був звільнений зі 
служби у відставку за п.  "а" ст.  65  Положення  про  проходження 
служби  рядовим  і  начальницьким складом органів внутрішніх справ 
України ( 114-91-п ).  Рішенням Житомирської МСЕК від 8  листопада 
2002  року йому встановлено ступінь втрати працездатності в період 
проходження служби в розмірі 25 %.  В зв'язку з цим йому виплачено 
страхове відшкодування в розмірі 2000 грн.  Посилаючись на те,  що 
відповідно до вимог чинного законодавства він має право на виплату 
страхової суми в розмірі, що визначається у процентному відношенні 
до  загальної  суми  страхування  на  випадок  загибелі,  а   саме 
10-річного   грошового  утримання  за  останньою  посадою,  просив 
стягнути з відповідача невиплачену суму в розмірі 29954 грн. 

     Рішенням Корольовського  районного  суду  м.   Житомира   від 
3 жовтня  2003 року позов задоволено.  Стягнуто з НАСК "Оранта" на 
користь гр.  Д.  29954  грн.  невиплаченої  страхової  суми,  а  в 
прибуток держави - 299,54 грн. державного мита. 

     Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 10 грудня 
2003 року апеляційну  скаргу  НАСК  "Оранта"  задоволено.  Рішення 
Корольовського  районного суду м.  Житомира від 3 жовтня 2003 року 
скасовано та ухвалено нове рішення,  яким в задоволенні позову гр. 
Д. відмовлено. 

     У касаційній  скарзі  гр.  Д.,  посилаючись на порушення норм 
матеріального права,  просить скасувати рішення  суду  апеляційної 
інстанції, залишивши без змін рішення суду першої інстанції. 

     Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. 

     При розгляді справи судами встановлено,  що гр.  Д.  проходив 
службу в органах внутрішніх справ,  і в період  походження  служби 
втратив  професійну  працездатність  на  25  %.  Позивач  підлягає 
обов'язковому державному  особистому  страхуванню  згідно  ст.  23 
Закону України "Про міліцію" ( 565-12 ). 

     Частиною 2 зазначеної норми Закону встановлено,  що порядок і 
умови страхування  працівників  міліції  встановлюються  Кабінетом 
Міністрів  України.  Спірні правовідносини регулюються постановами 
Кабінету Міністрів України N 627 (  627-92-п  )  від  19.11.92  та 
N 488 ( 488-92-п ) від 19.08.92. 

     Відповідно до п. 2-а Положення про порядок і умови державного 
обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького 
та  вільнонайманого  складу органів і підрозділів внутрішніх справ 
України, затвердженого  постановою  КМУ   від   19.11.92   N   627 
( 627-92-п  )  особам рядового,  начальницького та вільнонайманого 
складу органів і підрозділів внутрішніх справ у разі захворювання, 
одержаного у період проходження служби, виплачується страхова сума 
у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 
19.08.92 N 488 ( 488-92-п ). 

     Таким чином,   розмір  страхових  виплат  визначено  виключно 
постановами Кабінету Міністрів України. 

     З врахуванням  вищезазначеного  суд   апеляційної   інстанції 
прийшов  до обґрунтованого висновку про те,  що відповідачем вірно 
нараховано страхову суму відповідно  до  вимог  п.  6-б  Постанови 
Кабінету  Міністрів  України  від  19.08.92  N  488 ( 488-92-п ) в 
розмірі  від  ступеня  втрати  працездатності,  що   визначена   у 
процентному  відношенні,  до  загальної  страхової суми на випадок 
загибелі або смерті,  а  саме  -  суми  100-кратного  мінімального 
прожиткового рівня на час загибелі. 

     За таких   обставин,   за   відсутністю   встановлення  факту 
порушення  прав  і  законних  інтересів  заявника,  висновок  суду 
апеляційної   інстанції   відповідає  обставинам  справи,  наданим 
доказам та нормам матеріального і процесуального закону. 

     Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. 

     Встановлено, і  це  вбачається  з   матеріалів   справи,   що 
оскаржуване   судове   рішення  постановлене  з  додержанням  норм 
матеріального  і  процесуального  права,  і  відсутні  передбачені 
статтею   227   КАС   України   (  2747-15  )  підстави  для  його 
обов'язкового скасування. 

     Керуючись ст.  ст.  220,  221, 223, 224, 230, 231 КАС України 
( 2747-15 ), колегія суддів У Х В А Л И Л А: 

     Касаційну скаргу   гр.   Д.   на  рішення  апеляційного  суду 
Житомирської області від 10 грудня 2003 року у справі  за  позовом 
гр.  Д.  до  Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", 
третя особа - УМВС України в Житомирській області,  про  стягнення 
страхової суми залишити без задоволення. 

     Рішення апеляційного  суду Житомирської області від 10 грудня 
2003 року залишити без змін. 

     Ухвала оскарженню не підлягає.