ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ 

                           У Х В А Л А 

                            01.06.2006 
 

     Колегія суддів  Вищого  адміністративного  суду   України   у 
складі: головуючого   Ліпського   Д.В.,   суддів   Амєліна   С.Є., 
Юрченка В.В.,  Гуріна М.І.,  Леонтович  К.Г.,  секретаря  судового 
засідання Проценко О.О.,  за участю скаржника гр. Л., представника 
суб'єкта оскарження гр. Г., розглянувши касаційну скаргу Головного 
управління  Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві на 
рішення Святошинського районного суду міста Києва  від  25.08.2005 
та  на  ухвалу  апеляційного  суду  міста  Києва від 10.11.2005 по 
справі за скаргою гр.  Л.  до  Головного  управління  Міністерства 
внутрішніх  справ  України  у  місті  Києві  про  визнання  наказу 
неправомірним та виплату грошового та речового забезпечення за час 
вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И Л А: 

     Гр. Л. звернувся до суду зі скаргою до ГУ МВС України в місті 
Києві про визнання наказу ГУ МВС України від 21.09.2004 N 524 "Про 
притягнення   до   дисциплінарної   відповідальності   працівників 
Головного  управління"  неправомірним  та  виплату  грошового   та 
речового забезпечення за час вимушеного прогулу. 

     Рішенням Святошинського   районного   суду  міста  Києва  від 
25.08.2005 скаргу гр.  Л.  до Головного управління МВС  України  у 
місті Києві задоволено в повному обсязі. 

     Ухвалою апеляційного  суду міста Києва від 10.11.2005 рішення 
суду першої інстанції залишено без змін. 

     Не погоджуючись із зазначеними  судовими  рішеннями,  Головне 
управління  МВС  України  у місті Києві подало касаційну скаргу до 
Вищого адміністративного суду України,  в якій  просить  скасувати 
рішення  Святошинського  районного суду міста Києва від 25.08.2005 
та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 10.11.2005 і  ухвалити 
нове рішення,  яким відмовити в задоволенні скарги, мотивуючи тим, 
що  судами  не  правильно  застосовані  норми   матеріального   та 
процесуального права. 

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, розглянувши та 
обговоривши  доводи  касаційної  скарги,   перевіривши   матеріали 
справи,  колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України 
вважає,  що касаційна скарга не підлягає задоволенню  з  наступних 
підстав. 

     Судами встановлено,  що наказом ГУ МВС України від 21.09.2004 
N  524  "Про  притягнення   до   дисциплінарної   відповідальності 
працівників   Головного   управління"   старшину  міліції  гр.  Л. 
звільнено з органів внутрішніх справ на підставі пункту "є" ст. 63 
Положення  про  проходження служби рядовим і начальницьким складом 
органів внутрішніх справ України ( 114-91-п ) за  грубе  порушення 
дисципліни,  яке виразилося у вживанні спиртних напоїв,  створення 
конфліктної  ситуації  з  громадянами  та  намагання  безпідставно 
заподіяти   їм   тілесних   ушкоджень,   тобто  скоєння  проступку 
несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ. 

     Задоволення скарги     судами     мотивовано      положеннями 
Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ УРСР ( 1368-12 ), 
затвердженого Указом Президії Верховної Ради  УРСР  від  29.07.91, 
відповідно  до  яких  на  осіб  рядового  та начальницького складу 
можуть накладатися  такі  стягнення:  зауваження,  догана,  сувора 
догана,  затримка  у  присвоєнні чергового спеціального звання або 
поданні до його присвоєння на строк до одного  року,  попередження 
про неповну посадову відповідність,  пониження в посаді, пониження 
в спеціальному званні,  звільнення з органів внутрішніх справ. При 
цьому, звільнення осіб рядового та начальницького складу з органів 
внутрішніх справ є крайнім  заходом  дисциплінарного  стягнення  і 
може провадитися за систематичне порушення дисципліни або вчинення 
проступку,  несумісного  з  перебуванням  на  службі   в   органах 
внутрішніх справ. 

     Розглянувши матеріали    справи,    зокрема,   характеризуючи 
документи,  колегія суддів Вищого адміністративного  суду  України 
вважає,   що   суди   дійшли   правильного  висновку  про  те,  що 
дисциплінарне стягнення,  накладене на  скаржника,  не  відповідає 
тяжкості вчиненого ним проступку і ступеню його провини. 

     Правомірним є  рішення  судів  і в частині поновлення гр.  Л. 
строку на подачу скарги до суду,  оскільки наказ про дисциплінарне 
стягнення  йому  не  був  оголошений  відповідно  до вимог ст.  31 
Дисциплінарного статуту (  1368-12  ),  що  з  приводу  оскарження 
наказу він неодноразово звертався до начальника відділу кадрів,  а 
копію наказу отримав в січні 2005 року.  Судами досліджені і  інші 
докази,  які  свідчать  про  поважність  причин пропуску строку на 
подачу скарги гр.  Л.,  які не спростовані суб'єктом оскарження, а 
тому доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу. 

     За таких обставин,  коли суди першої та апеляційної інстанцій 
не допустили порушень норм матеріального та  процесуального  права 
при  ухваленні  судових  рішень  та  вчиненні  процесуальних  дій, 
касаційна скарга підлягає  залишенню  без  задоволення,  а  судові 
рішення - без змін. 

     Керуючись ст.ст.    220,   221,   224,   231,   254   Кодексу 
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ),  колегія суддів 
У Х В А Л И Л А: 

     Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх 
справ України у місті Києві на  рішення  Святошинського  районного 
суду  міста  Києва  від  25.08.2005 та на ухвалу апеляційного суду 
міста Києва від 10.11.2005 по справі залишити без  задоволення,  а 
рішення Святошинського    районного    суду    міста   Києва   від 
25.08.2005 року  та  ухвалу  апеляційного  суду  міста  Києва  від 
10.11.2005 - без змін. 

     Ухвала оскарженню не підлягає.